Захід для учнів початкових класів "Від Тарасика до Тараса"

Мета : ознайомити з життєписом великого сина українського народу Т. Г. Шевченка, вчити виразно розповідати віршовані твори , виховувати любов і повагу до спадщини , яку нам залишив поет , учити дітей наслідувати Т. Шевченка та виконувати його заповіти .

Обладнання : портрет Т.Г. Шевченка , рушники ,виставка малюнків , виставка книг Т. Г. Шевченка , презентація .

 Шановні гості ! Сьогодні ми проводимо свято ,присвячене видатному поету і художнику

Т.Г.Шевченку. Наближається ювілейна дата

200- річчя з дня його народження.Вшановуючи пам`ять великого сина українського народу ми підготували конкурс читців творів Т.Г.Шевченка.

На нашому конкурсі є журі .До складу ввійшли:

Гапочка Л.О.- шкільний бібліотекар ,Романченко Н.М.-зам.директора з виховної роботи , вчитель

Мазняк О.В.

Вони будуть оцінювати вміння дітей виразно читати вірші .

      Минають весни ,пройде літо ,

      За осінню прийде зима ,

      Шевченку не дано старіти-

      Для нього старості нема .

      Ми вперше чули про Шевченка

      Від мами рідної , від неньки ,

      А потім вже від вчителів

      Почули ми у рідній школі .

      Про те , як жив він ,як жалів

      Всіх тих ,хто ніс тягар неволі .

Звучить пісня « Думи мої , думи мої …»

Думи мої ,думи мої,лихо мені з вами !

Нащо стали на папері  сумними рядами ?

Чом вас вітер не розвіяв в степу ,як пилину ?

Чом вас лихо не приспало , як свою дитину ?

Заходить дівчинка , одягнена в селянський одяг ,

Несе запалену свічку , ставить на стіл біля портрета Т.Г.Шевченка. До неї підходить хлопчик .

Хлопчик. Матусю, а правда , що небо на залізних стовпах тримається ?

Мати .Так , мій синочку , правда .

( Жінка сідає на лаву , хлопчик біля неї , кладе голову на коліна матері .)

Звучить колискова .

    Пішла мати сіно жати ,

    Та не собі ,пану .

    А-а-а-а !

   Мале дитя без сповиття  не має талану .

    А-а-а-а-а!

  Рости ,сину , не гни спину та на чужій ниві .

  А-а-а-а !

    Добудь життя , моє дитя , то будеш щасливий .

    А-а-а-а !

Хлопчик . А чому так багато зірок на небі ?

Мати .Це коли людина на світ приходить , Бог свічку запалює , і горить та свічка , поки людина не помре . А як помре свічка гасне , зірочка падає . Бачив ?

Хлопчик . Бачив , матусю , бачив …Матусечко , а чому одні зірочки ясні , великі , а другі ледь видно ?

Мати. Бо коли людина зла , заздрісна , скупа , її

Свічка ледь- ледь тліє .А коли добра , любить людей , робить їм добро , тоді свічечка такої людини  світить ясно і світло це далеко видно .

Хлопчик . Матусю , я буду добрим . Я хочу , щоб моя свічечка світила найясніше .

Мати. Старайся , мій хлопчику .

    Учитель. 9 березня 1814 року в селі Моринцях

На Черкащині в сім`ї селянина-кріпака народився Т.Г.Шевченко . Хлопчик ріс мовчазний ,завжди чомусь замислений . Ніколи не тримався хати , а все тинявся десь по бур`янах, за що його прозвали в сім`Ї «малим приблудою ».

    Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка

в « науку». Дивна це була наука . По п`ятницях

дяк навчав дітей по церковних книгах .За найменшу провину карав своїх ученів різками .

Будучи відомим поетом , Т.Г.Шевченко згадував ту школу , куди привела його козацька доля .

        Ти взяла мене маленького за руку

        І хлопця в школу одвела

        До п`яного дяка в науку .

-       Учися серденько , колись

З нас будуть люди ти казала .

Учитель . Та недовго тривала Тарасова наука. Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика . Замучена важкою працею , померла мати …

          Там матір добрую мою

          Ще молодую у могилу

         Нужда та праця положила …

Учитель . Невдовзі після смерті матері , помер і батько …

Учень . Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба , він не буде абияким чоловіком : з його буде або щось дуже добре , або велике ледащо ..

          Там батько ,плачучи  з дітьми

          А ми малі були і голі ,

          Умер на панщині !

          А ми розлізлися між людьми,

          Мов мишенята .

          Я- до школи – носити воду школярам .

         А сестри , сестри , горе вам ,

          Мої голубки молодії …

Учитель . Тарас наймитує в школі , а потім наймається пасти череду . Мине 20 років , і він з болем  буде згадувати своє дитинство у вірші .

       Мені тринадцятий минало ,

      Я пас ягнята за селом .

      Мені так любо , любо стало ,неначе в Бога .

     Уже покликали до паю ,а я собі у бур`яні

      Молюся Богу … І не знаю , чого маленькому мені тоді  так приязно молилося ,

      Чого так весело було …

Учитель. Згадував Шевченко своє рідне село ,

Хатину , в якій народився .

« Село »

« І досі сниться під горою …»

Учитель. Т.Г.Шевченко не тільки видатний поет ,

А ще й великий художник . Ще змалечку , якщо потрапить до його рук крейда або вуглина , так і розмалює стіни , долівку .

       Хоче малювати , прагне він до знань ,

       Та за це багато зазнає знущань .

      

       Нишком він малює статуї в саду .

       Вночі пише вірші про людську біду .

Учитель . За бунтарські вірші Тараса забрали в солдати .

       Та малює й пише він таємно там .

       Гнівні його вірші страх несли панам .

       І тужить він за рідним краєм …

     

      Зоре моя вечірняя , зійди над горою .

      Поговорим тихесенько в неволі з тобою .

     Розкажи , як за горою сонечко сідає ,

      Як у Дніпра веселочка воду позичає .

Звучить пісня «Зацвіла в долині »

Учитель . Туга за рідною природою , рідним краєм  звучить у віршах Т.Г. Шевченка.

      «Тече вода із-за гаю »

«Вранці »

«Світає »
«Встала й весна …»

Учитель . Доля України завжди хвилювала великого Кобзаря . Т.Шевченко вірить у краще

майбутнє свого краю .

      І на оновленій землі 

      Врага не буде супостата ,

      А буде син і буде мати ,

      І будуть люди на землі .

Учитель. Минуло 2 століття з дня народження

славного сина України . Ми пам`ятаємо Т.Г.Шевченка . Майже в кожній родині є збірник його творів . Він – як член сім`ї , як найдорожча людина .

     У нашій хаті на стіні

     Висить портрет у рамі .

     Він дуже рідний і мені ,

     і  татові , і мамі .

       Він стереже і хату й нас ,

       Він знає наші болі .

       Я добре знаю – це Тарас ,

       Що мучився в неволі .

    Такий ріднесенький , дивись ,

    Він мов говорить з нами ,

    Він на портреті , мов живий

    Ось – ось і вийде з рами .

Учитель . У день народження Т.Шевченка дорослі  і  діти йдуть до його пам`ячника , щоб

поставити свічку , покласти квіти , почитати його вірші  , поспівати пісні і цим висловити свою шану великому Кобзареві . Творами Шевченка

зачитуються дорослі і діти . Адже вірші , з якими ми знайомимося змалку , залишаються в нашому серці на все життя .

    Українці шанують геніального поета , художника , борця за волю народу і завжди будуть пам`ятати  його заповіти .

         Я маленька українка ,

         Восьмий рочок маю ,

         А про Тараса Шевченка

         Вже багато знаю .

  Він дитя з- під стріхи ,

  Він в подертій свиті ,

  Він здобув нам славу ,

  Як ніхто на світі .    

         А та наша слава не вмре , не загине

         Наш Тарас Шевченко –

          Сонце України .

Ми чуємо тебе , Кобзарю, крізь століття ,

І голос твій нам душу окриля .

Встає в новій красі , здобувши лихоліття,

Твоя , Тарасе , звільнена земля !

    Журі підводить підсумок .

Дякуємо за увагу!